Верховний Суд дійшов висновку, що державні органи не можуть захищати репутацію через суд так само як приватні особи.
За висновками Верховного Суду межі припустимої критики держорганів набагато ширші, ніж для звичайних людей, а судові позови таких відомств можуть негативно вплинути на свободу слова та громадський контроль за бюджетом, пояснює Судово-юридична газета.
У справі № 357/1235/22 державний відомчий орган, який виступає головним розпорядником бюджетних фінансів, намагався через суд спростувати дані у мережі «Інтернет», опубліковані громадянином та громадським об’єднанням. Позивач наполягав, що інформація про фінансові показники підвідомчої йому установи містить помилкову термінологію, дискредитує його як управлінську структуру та руйнує авторитет держави. Попередні інстанції підтримали ці вимоги, однак Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду скасував їхні рішення та повністю відмовив у позові.
У своєму рішенні ВС спирався на положення Цивільного кодексу України щодо захисту немайнових прав юросіб та роз’яснив, що підривом ділової репутації підприємця є поширення неточних даних, які шкодять результатам чи методам його господарювання та знижують вартість активів. Проте під час розгляду з’ясувалося, що суперечлива публікація стосувалася іншої юридичної особи, яку цей держорган лише фінансує. Суд наголосив, що саме по собі виділення коштів та виконання певних управлінських функцій не означає, що поширена інформація завдає шкоди немайновим правам та репутації самого розпорядника як суб’єкта господарювання.
Окрім національного законодавства, що гарантує свободу слова та вираження поглядів за статтями 32 і 34 Конституції України, касаційна інстанція керувалася практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі «ТОВ “Мемо” проти Росії» ЄСПЛ чітко розмежував комерційні підприємства та органи влади, які наділені владними повноваженнями, утримуються за рахунок платників податків і покликані служити суспільству. Через це державні структури не мають власного легітимного репутаційного інтересу для подачі позовів про захист честі та гідності. З огляду на це ВС констатував, що суди попередніх етапів проігнорували той факт, що подібні судові процеси від імені органів влади суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки межі критики державних інституцій набагато ширші, а самі позови не переслідують законної мети захисту репутації.
Дізнавайтесь новини першими, підписуйтесь на наші Telegram та Facebook!
