Вже понад рік не вщухає епопея навколо Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки, розробленої Національним агентством з питань запобігання корупції. Документ, який мав би стати новим етапом у посиленні боротьби з корупцією, ризикує залишитися лише набором чиїхось фантазій. Чому ініціаторам стратегії не вдалося переконати ні уряд, ні парламент в її ефективності і де саме заклалися ризики її провалу?
Про те, що Національне антикорупційне агентство з питань запобігання корупції готує якусь Антикорупційну стратегію на 2026-2030 роки, стало відомо в інформпросторі лише під кінець минулого року. І то завдяки журналістам, які підняли хвилю, випадково накопавши оголошення про майбутній захід. Бо чого б це у розпал підготовки до Нового року у НАЗК трапився раптовий напад надзвичайної працездатності? Та ще й після місяців тиші і забуття. Але там все ж вирішили винести на публічне обговорення проєкт документу.
І все б нічого, якби не одна деталь – обговорення призначили на 30 грудня, коли більшість людей вже почала ловити святковий вайб і думала про олів’є, шампанське, подарунки і точно не планувала читати багатосторінкові документи НАЗК.
Можливо, це просто збіг. А можливо, хтось у НАЗК дуже добре розумів, що в такий момент увага суспільства буде мінімальною. Бо коли хочеш провести справжню публічну дискусію, навряд чи обираєш день перед Новим роком.
Ще більше подиву викликав і сам зміст запропонованої Антикорстратегії. У документі НАЗК раптом з’явилися положення, які передбачають «реформування» адвокатури. І саме обговоренню цього блоку був присвячений передноворічний захід.
Та на цьому сюрпризи від НАЗК не закінчилися. Навпаки – вони тільки почалися.
Варто одразу попередити. Це як раз саме та історія, що коли здається ніби дно вже пробите – знизу знову починають стукати.
Так ось, серед тих, хто презентував Антикорстратегію на передноворічному заході, крім представників НАЗК несподівано з’являється така собі керівниця ГО «Адвокат майбутнього» Дар’я Писаренко. Ба більше, оголошують її як «видатного експерта з адвокатури». Проблема лише в тому, що Писаренко не є адвокатом і ніколи їм не була. Не має вона і професійного статусу представника адвокатури. Тобто, як бачимо, рівень «експертності» зашкалює.
Питання виникли і до змісту самих «реформ», які просуває НАЗК. Наприклад, пропонують скасувати дисциплінарну відповідальність за неетичні висловлювання з використанням ненормативної лексики. Тобто, якщо називати речі своїми іменами, матюки з вуст адвокатів у судовому процесі не вважатимуться проблемою.
Як-то кажуть, яких ще реформ вам не вистачає?!
Звісно, реакція адвокатури не забарилася. У своїй публічній заяві адвокати наголосили: НАЗК безпардонно намагається втягнути державу в управління адвокатурою та грубо втручається в незалежність конституційного інституту. А це вже прямий конфлікт із Конституцією та законом.
Далі місяці на три НАЗК зі своєю Антикорстратегією зникають з радарів, зрідка тішачи жадібну до хайпу публіку публікаціями від різного роду «експертів», як правило з грантової спільноти, про привілеї ухвалення цього документу.
І ось на початку квітня на сайті НАЗК похвалилися, що завершили розробку Антикорупційної стратегії та подали її на розгляд уряду. При цьому, отримали «добро» чи не від всіх міністрів та навіть від Єврокомісії. Але найцікавіше починається наприкінці документа. Варто лише долистати до розділу з подяками. А там цілий десант громадських організацій, які доклали руки до написання цього документу. Збірна солянка. При чому, з досить скандальними і неоднозначними особистостями. Через яких всю цю тусовку недарма називають «грантовою мафією». Взяти до прикладу той же Центр протидії корупції, керівник якого Віталій Шабунін є фігурантом кількох судових проваджень. Тобто, нікого не бентежить, що державну політику для державних органів фактично формують громадські активісти з таким неоднозначним бекграундом?
Далі ще цікавіше – на арену виходить Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка і откровєнно топить за Антикорстратегію, називаючи її чи не взірцевим документом, без якого не можлива інтеграція України в Євросоюз. І схоже Качка, заручившись підтримкою ГОшек, настільки захопився процесом, що вирішив схрестити списи з головою уряду Юлією Свириденко. В результаті – документ поставили на паузу.
Проте кровно зацікавлених у прийнятті документа саме в такій редакції діячів це не зупинило. Вони вирішила піти обхідними шляхами – через парламент. А точніше, через таку саму прихильницю Антикорстратегії та ставленицю вже згаданої грантової мафії – нардепку Анастасію Радіну. Вона зареєструвала у Верховній Раді законопроект «Про засади державної антикорупційної політики на 2026-2030 роки», який точнісінько дублює положення документу від НАЗК.
І ось настає День Х – обговорення законопроекту на засіданні Комітету ВР з питань правової політики. До цього моменту законопроектів дивним чином стало вже три – від нардепки Анастасії Радіної, Кабміну та нардепа Петра Порошенка. Щоправда, називати це трьома різними документами можна хіба що для статистики. Насправді різницю між ними доведеться шукати з лупою. Та й звідки їй узятися, якщо за всіма ними стоїть одна й та сама гоп-компанія.
Із перших хвилин засідання перетворилося на театр абсурду. Не встигла Радіна розпочати доповідь, як одразу відхрестилася від авторства документу. Мовляв, її лише прізвище в реєстраційній картці, а сам текст повністю написали в НАЗК разом з «експертами». А за кілька хвилин і зовсім добила нардепів заявою, що вже готується четвертий уніфікований законопроект. Не дивно, що у присутніх виникло цілком логічне запитання: якщо все одно буде новий документ, то навіщо зараз витрачати час на обговорення попередніх?
Автор другого законопроекту Порошенко вирішив, що ця історія не варта його уваги і взагалі проігнорував засідання.
По третьому законопроєкту віддувався за всіх вже відомий нам Качка. І замість того щоб пояснити, чому в Антикорстратегії з’явилися зовсім абсурдні речі, він кілька хвилин розповідав про глобальну антикорупційну політику, вимоги Євросоюзу, директиви, бенчмарки, кластери і те, що Україна, підготувавши такий документ – попереду всіх, бо аналогів у світі не існує. І настільки ударився в міжнародний контекст, що голова Комітету ВР Денис Маслов був змушений його зупинити, мовляв «давайте все ж ближче до предмета розгляду».
А головне – Качка настільки заплутався у власній аргументації, що сам же і визнав, що жодних вимог міжнародних партнерів щодо змісту Антикорстратегії не існувало, а положення документу – це лише власна ініціатива українських державотворців. Тобто понад рік представники ГО та афілійовані з ними представники парламенту і навіть Уряду розказували, що кожна буква в Антикорстратегії – це обов’язкова умова Євросоюзу для вступу України. Але це були лише їхні фантазії!
Не дивно, що на цьому етапі терпець нардепів урвався. Рознесли в пух і прах всі тези авторів Антикорстратегії, мовляв чому в документі з’явилися оцінки діяльності державних органів, зроблені в незрозумілий і не передбачений законом спосіб? Чому цей моніторинг проводили громадські організації і хто їх на це уповноважив? І, врешті, чому не проводився аналіз того, як спрацювала попередня Антикорстратегія, перш ніж пропонувати кардинально нову? На ці запитання автори документа чіткої відповіді так і не дали.
Після провального виступу Качки естафету підхопив заступник голови НАЗК Дмитро Калмиков. І чим глибше нардепи ставили запитання щодо кожного пункту Антикорстратегії, тим більше він плутався у власних поясненнях. Презентація почала стрімко розсипатися. І зрештою Калмиков був змушений визнати, що більшість спірних положень віддає на розсуд парламенту.
Вгамували реформаторський запал авторів Антикорстратегії і щодо розділу про адвокатуру. Нардепам довелося на пальцях пояснювати очевидні речі, що адвокатура не є об’єктом державної антикорупційної політики, а питання її внутрішньої організації не можуть бути предметом Антикорстратегії. І врешті члени Комітету ВР наполягли на тому, щоб увесь блок, присвячений адвокатурі, був виключений з проекту документа.
Очевидно, найбільше засмутилася від цього саме грантова мафія. Адже буквально напередодні засідання Комітету ВР «Лабораторія законодавчих ініціатив» уже святкувала свою «історичну перемогу» у Facebook. Із неприхованим захватом повідомляли, що їм нарешті вдалося затягнути адвокатуру до проекту Антикорстратегії. Але святкували зарано.
Врешті за результатами засідання нардепи домовилися викласти свої зауваження у висновку Комітету ВР. І якщо судити з запеклої дискусії, документ обіцяє стати холодним душем для авторів цієї «реформи».
І наче б то пил осів навколо цієї історії, аж за кілька днів – новий поворот. Поки всі ще намагаються розібратися з трьома законопроектами щодо Антикорстратегії, Радіна все ж наклепала вже четвертий, вихваляючись, що інший Комітет ВР – Антикорупційний – «одноголосно рекомендував ухвалити його у першому читанні».
В середину ж напхала все підряд – і Генпрокурора, і ДБР, і прокуратуру, і Верховний Суд, і Нацполіцію, і адвокатуру. Повний вінегрет. Та яке все це має відношення до формування держорганів – загадка. А щоб ніхто не сумнівався, Радіна одразу пояснила, що документ відповідає курсу на ЄС, а отже хто його критикує – майже ворог євроінтеграції. Наче ж закрили цю тему на Комітеті ВР, а їй що в лоб, що по лбу.
Втім, як би не розкатували губу представники грантової мафії, із розглядом Антикорстратегії, а точніше всіх чотирьох з нею пов’язаних законопроектів, схоже доведеться зачекати – в Уряді відбулося тотальне перезавантаження. А значить все піде на доопрацювання. Залишається сподіватися, що новий міністр Юстиції, фаховість якого не підлягає сумніву, не піддасться впливу грантових структур та інших навіжених.
Але все одно, лише уявіть – НАЗК, МінЮст, Віце-прем’єр міністр, депутати і громадські організації цілий рік займалися Бог знає чим, і якщо грантові структури це робили принаймні за чужі, то всі інші за наші з вами кровні гроші.
Дізнавайтесь новини першими, підписуйтесь на наші Telegram та Facebook!
