Українська система правосуддя опинилася в умовах критичної кадрової нестачі, коли суттєвий дефіцит кадрів та зростання навантаження на працюючих суддів перетворилися на хронічну проблему.
Як пише судово юридична газета, ситуація ускладнюється тим, що поряд із тривалими процедурами відбору держава продовжує втрачати діючих правосудців, а питання гарантування їхньої незалежності все частіше опиняється в епіцентрі політичних протистоянь.
На початку вересня 2026 року на вебпорталі Глави держави після тривалої паузи з’явилася серія указів про призначення суддів, частина з яких перебувала без повноважень від дев’яти до одинадцяти років. У професійному середовищі цей крок охрестили «кінецем епохи кошиків», проте розблокування процесів відбулося не в плановому порядку, а одразу після обрання ВАКС запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із заставою для колишньої заступниці керівника Офісу Президента Ірини Мудрої.
І хоча прямий причинно-наслідковий зв’язок між цими подіями юридично не доведений і може бути часовим збігом, тривале утримання суддів у підвішеному стані за умов кадрової кризи завдало значних збитків бюджету та системі правосуддя.
Походження практики розподілу суддів сягає квітня 2024 року, коли Ірина Мудра публічно повідомила про поділ подань Вищої ради правосуддя на два «кошики»: перший — для кандидатів від оновлених складів ВККС і ВРП, а другий — для подань від попередніх складів органів суддівського врядування. Такий підхід викликав занепокоєння щодо створення позазаконних фільтрів та загрози вибіркового призначення.
Ще більшу увагу до цих питань, додало оприлюднення НАБУ і САП у серпні 2026 року матеріалів негласних слідчих дій у межах справи «Феміда», де обговорювалося формування «пулу» з близько 30 лояльних суддів та просування указів в обмін на особисті домовленості (що наразі є позицією слідства і вимагає оцінки суду по суті).
Вища рада правосуддя, яка за Конституцією покликана захищати незалежність судової гілки влади, тривалий час утримувалася від публічної оцінки концепції «кошиків». Лише у вересні 2026 року, після розголосу матеріалів кримінального провадження, ВРП ухвалила офіційну заяву №1884/0/15-26.
У документі орган наголосив, що кадрові призначення не можуть бути предметом кулуарних домовленостей, нагадала суддям про обов’язок повідомляти про факти тиску під загрозою дисциплінарної відповідальності та підкреслила різницю між лояльністю до Закону й залежністю від представників влади.
Наразі головним випробуванням для ВРП залишається перехід від декларативних заяв до реальних дій — проведення перевірок щодо причин багаторічного затягування указів та створення прозорого механізму, який унеможливлює ручне регулювання кадрових процесів у майбутньому.
Дізнавайтесь новини першими, підписуйтесь на наші Telegram та Facebook!
