Незалежна антикорупційна система України ризикує перетворитися на потужний політичний інструмент із надмірним обсягом неконтрольованих повноважень.
Таку статтю опублікувало видання «Апостроф».
Поштовхом для цієї дискусії стала публікація в британському часописі The Economist, де антикорупційну вертикаль у складі НАБУ, САП та ВАКС назвали фактично «паралельним урядом». Видання звернуло увагу, що доступ до приватного життя політиків створює загрозу використання антикорупційного інструментарію у політичній боротьбі. Яскравим прикладом цього стала операція «Форрест Гамп», у межах якої НАБУ оприлюднило записи розмов фігурантів саме в день важливого політичного голосування щодо міністра оборони. Хоча до самого розслідування питань немає, раптовий витік оперативних матеріалів здатен миттєво зруйнувати політичну кар’єру та репутацію людини ще до судового вироку.
Політолог Віталій Кулик у коментарі виданню зазначив, що антикорупційні органи складніше використовувати для політичних замовлень порівняно з СБУ чи Генпрокуратурою, проте за певних обставин їх усе ж можуть застосовувати для досягнення потрібного політичного результату. Водночас саме Бюро прагне подальшого розширення своїх возможностей. У звіті за перше півріччя 2026 року НАБУ вказало на необхідність створення власної незалежної експертної установи, щоб уникнути затягування експертиз у державних закладах та ризиків витоку інформації.
Утім, ця ініціатива викликала критику з боку Національної асоціації адвокатів України. Секретар одного з комітетів НААУ Юрій Григоренко наголосив, що експертиза під контролем сторони обвинувачення є оксюмороном, адже справжня незалежність експерта унеможливлює будь-яку службову чи фінансову залежність від органу слідства, що порушує принцип змагальності сторін.
Хоча закон передбачає проведення зовнішнього аудиту НАБУ комісією міжнародних експертів, перший з яких відбувся у травні 2025 року, його результати оцінюють неоднозначно. Експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна» Ігор Петренко підкреслив, що антикорупційні органи сьогодні є слабо контрольованими структурами, а будь-які спроби ініціювати передбачений європейськими стандартами аудит часто сприймаються як політичний тиск. При цьому експерт зауважив, що повністю уникнути политичних впливів у сфері боротьби з корупцією неможливо навіть у сталих демократіях.
Також порушується питання легітивності та відповідальності невиборних органів. У Центрі протидії корупції переконані, що вирішальна роль міжнародних експертів у конкурсах захищає систему від втручання внутрішньої влади. Проте Віталій Кулик звертає увагу на неформальні впливи, зокрема синхронізацію дій НАБУ і САП з інтересами західних партнерів, а також на тиск із боку громадських антикорупційних організацій, які позиціонують рішення Бюро як істину в останній інстанції, хоча деякі провадження виглядають сумнівними.
Віталій Кулик підсумовує, що антикорупційні органи наразі не є повністю незалежними, але й не перебувають під чиїмось тотальним контролем. Водночас Ігор Петренко зазначає, що через фінансову та інституційну підтримку із боку західних партнерів залишається відкритим питання зовнішнього управління та ризиків використання цих органів зовнішніми гравцями, що рано чи пізно вимагатиме системного рішення. Сильні антикорупційні органи необхідні Україні для розслідування зловживань в оборонній та енергетичній сферах, однак накопичення ними надмірної влади без дієвих механізмів стримувань і переваг створює ризики для всієї державної конструкції.
Дізнавайтесь новини першими, підписуйтесь на наші Telegram та Facebook!
