На своїй офіційній сторінці у Facebook Командувач Національної гвардії України Олександр Півненко розповів, як НГУ модернізується та адаптується до найкращих світових стандартів у сфері оборони та безпеки.
Як зазначив Олександр Півненко, один із ключових напрямів трансформації – це перехід на нову штабну структуру за зразком країн НАТО. Наказом Міністра внутрішніх справ України затверджено впровадження J-структури в Головному управлінні НГУ – системи управління, яка відповідає стандартам штабної організації країн-членів Альянсу.
«Це рішення стало логічним продовженням масштабних реформ, які вже впроваджуються в Нацгвардії на оперативному та тактичному рівнях. Зокрема, на рівні бригад та новостворених армійських корпусів активно використовується S- та G-структура штабів відповідно, що забезпечує ефективність бойового управління, гнучкість і швидкість реагування», – написав Командувач Національної гвардії України.
Що таке J-структура?
Держави-члени НАТО досить по-різному структурують власні безпекові відомства. Але Альянс побудував і відпрацював таку модель, яку і перейняли союзники, зокрема щодо рівнів військового управління – J-структуру.
Буква у назві структури означає тип підрозділу, з яким асоціюється відповідна секція штабу:
J — об’єднані (різновидові) штаби
G — штаби частин сухопутних військ або морської піхоти, які очолюються генералами
S — штаби частин сухопутних військ або морської піхоти, які очолюються майорами чи полковниками
J-структура (від «Joint») – це організаційна модель штабів, яка передбачає поділ функцій управління за ключовими напрямами. Така система є стандартною для штабів збройних сил країн НАТО. Її головна перевага — чітке розмежування повноважень між функціональними секторами, що дозволяє максимально ефективно використовувати ресурси, уникати дублювання функцій та пришвидшувати ухвалення рішень.
В українських умовах перехід до J-структури на стратегічному рівні дає змогу:
- оптимізувати систему управління, зменшивши навантаження на центральний апарат;
- прискорити ухвалення рішень шляхом делегування повноважень на рівень корпусів і бригад;
- уніфікувати структури управління з арміями країн-партнерів, підвищивши взаємосумісність у межах майбутніх спільних операцій;
- підвищити прозорість і підзвітність у виконанні функцій керівництва, контролю і підтримки підрозділів.
Основні напрямки J-структури
У штабах, які працюють за J-моделлю, функції управління розподілені між такими основними секціями:
J-1: Персонал — відповідає за всі питання, що пов’язані з людськими ресурсами, кадровою політикою й системами управління персоналом.
J-2: Розвідка — збір, аналіз і поширення інформації про противника, обстановку, загрози.
J-3: Операції — планування та координація бойових дій, управління поточними операціями, забезпечення єдності зусиль і ефективне використання ресурсів.
J-4: Логістика — матеріально-технічне забезпечення, транспорт, постачання, ремонт, тилові структури.
J-5: Стратегічне планування — стратегічне й оборонне планування, управління спроможностями та взаємодія з міжнародними організаціями колективної безпеки.
J-6: Зв’язок та інформаційні системи — забезпечення функціонування систем зв’язку й інформатизації, підтримка процесів автоматизованої обробки даних, криптографія та кібербезпека.
J-7: Доктрини та підготовка — розроблення доктрин, вивчення та узагальнення бойового досвіду, планування заходів підготовки, курси й навчання.
J-8: Бюджет і ресурси — фінансове планування, бюджетування, контроль за використанням ресурсів.
J-9: Цивільно-військове співробітництво (CIMIC) — взаємодія з неурядовими та міжнародними організаціями, забезпечення дотримання правил ведення бойових дій і норм міжнародного гуманітарного права, взаємодія з громадськістю.
Кожна секція має власні чіткі завдання і взаємодіє зі своїми відповідниками у структурах Збройних Сил України, інших силових відомств та міжнародних партнерів.
Олександр Півненко додав, що така структура дозволяє уникнути дублювання, зосередити більше зусиль на бойовій підготовці, підтримці бойової готовності та логістиці. Вона чітко розділяє: тут займаються підготовкою сил, а тут – веденням операцій.
Згідно з досвідом НАТО, така система надає більшої самостійності керівникам усіх рівнів в ухваленні управлінських рішень.
Один із принципів такої структури – виконуй свої чітко визначені функції та відповідай за них. А ще необхідно передавати повноваження до найнижчого рівня, щоб вище керівництво зосереджувалося на найбільш масштабних питаннях, а нижчий, відповідно, виконував делеговані йому повноваження.
Крім того, якщо країна бере участь в операціях НАТО, то її військові частини, які виділяються для участі в цих операціях, повинні мати таку структуру. Це дозволяє ефективно взаємодіяти під час операцій і бойових дій.
«Реформування штабної структури НГУ – не просто оновлення, а стратегічний крок. Він спрямований на досягнення більшої ефективності у бойовому управлінні, особливо в умовах збройної агресії та ведення активних бойових дій. Така зміна дозволяє не лише забезпечити оперативну ефективність, а й готувати НГУ до майбутньої інтеграції у європейську систему колективної безпеки. Зменшення кількості особового складу, залученого до штабної роботи, а також посилення повноважень командирів на місцях – це кроки до гнучкішої, адаптивної і стійкої структури», – наголосив Олександр Півненко.
Дізнавайтесь новини першими, підписуйтесь на наші Telegram та Facebook!
